Рів крові

За сотні миль я від домуАле той самий біль на серці моємуВідчуваю як земля підіймаєтьсяЧую як матір чужа від жаху ховається

І запитали у мене сестриЯк довго ми це все будемо нестиУ відповідь тишаБо ж століттями з нами ця ніша

Розстріляні душіРозстріляні тініЗі сходу криваве сонце встаєЗі сходу нелюд йде

Подушка із пір'я кулі спиняєСерце, все ще віру тримаєДо кінця свого віку пам'ятаю, не забудуДо кінця цього світу пам'ятаю, не пробачу