СТРУМИ СЛІЗ

Скрізь струми сліз, сміявся жар лиця.Ще скільки хлопців глянуть смерті в очі.Ти лікував мене пітьмою ночі,Спиною в решето, стоявши до кінця.

Смеркає день мого бажання жити.Мій фронт — це нуль до мінус два.Нема ворожих. Скопана земля,А я помилка, що не підкорити.

Тримай же, ненько, поки є стожар.Гармати в руки. Не сумуй за войном.Мій брат вже тут не заспіває горном,Як протризвонить сутички пожар.

Вогонь зберіг я для останніх втрат.Братів ще скільки не побачать дому.Усмішка хвора скриє нашу втому.Останні кулі не сдають назад.