Елегія в синіх відтінках

Колись спинився час,І ніби то туманом вкрився увесь світ.То було в перший раз.Маленький світ синиці.В перо синьої птиціВплітався сірий попіл і прив'язав до вітАкацій диких, холодних, неживих,Що гострими шипами випивали кров.І волею все марила синицяІ билась в своїх путах знов і знов,Щоб ринутись в омріяний політОдним крилом — на захід, а другим — на схід.Десь ніч уже вставала з горизонтуЩоб синього пера торкнутись раз.Та марила ще птаха про польотиА їй злетіти не давав лиш час.Між двох світів ще билася синиця.А, може, їй  усе це просто сниться?Вогонь надії й досі ще не згас,І лід.Його розбити міг лиш тихий гласДуші синиці, що рветься у політОдним крилом — на захід, а другим — на схід.І дихала пташина сірим димом,Загублена у сірій пилині.А пір'я синє з срібним переливом,Неначе поспішаючи за дивом,Спускалося з рук вітру до землі.І в цій імлі ще досі було чутноПташиний голос.Сумний і тихий спів.Без слів.І як пшеничний колосРосли золоті нотки до небес.Тоді з сльозою, а іноді і безАле з глибоким відчаєм в очахРвалась синиця в далекий білий світОдним крилом — на захід, а другим — на схід.І довго ще летіло синє пір'я,Жило ще серце й марило воно.І жевріла ще в попелі надіяТа все одно.Колись спинився час,Колись спустились в темряву вітрила.Бо час — в'язниця.Між двох небес лишилася синиця,Об клітку збивши свої сині крила.