Козацька пісня

Над водою біля броду

Туман розстилався,

А додому із походу

Козак повертався.

Їхав полем козаченько

На воронім коні,

Чорновусий, молоденький,

Та вже сиві скроні.

А у полі край дороги

Жниці жито жали,

Привіталися до нього,

Про долю спитали.

– Ой, лихая, молодиці,

У козака доля.

Стогне батько у в'язниці

В турецькій неволі,

Брат загинув, поховали

Ненечку без мене

Та за нелюба віддали

Мою наречену.

Краще б мене порубала

Татарва погана

Або в полі наздогнала

Куля бусурмана.

І сказали йому жниці:

– Годі сумувати.

Хто ж батенька із в'язниці

Буде визволяти?

Над водою біля броду

Туман розвіявся,

До наступного походу

Козак готувався.

Юлій Гарбузов.