34. 3 роки і 4 дня

Дом Олега:Мілана підійшла до охорожі та побачила як Андрій грається з Артуром. -Синку... Андрій грався з м'ячем. Кидав Артуру. А він йому. Андрій кинув. Артур не зловив. Та м'яч упав до рук Мілани вона вхопила його бистро та сховалася. Артур та Андрій подивилися туди. Мілана пішла з м'ячем додому. Всю дорогу вона гладила м'яч. -Синочку, я тебе заберу, ти будеш мене називати мамою... Та пустила сльозу.

Олег сидів перед річкою. Друг обіймав його. -Змирись.-Не змерюсь, вона жива, чуєш.-Ти збожевольєш!-Ні.

Пройшло дві години...Мілана повернулася до дому з пакетами іграшок для Андрія та зачинилася у себе в комнаті.Вона купила дуже багато речей.

Та упакувала це в дві великі посилки. Та приклейла туди бант.

Пройшла година... Дом Олега:На ней був рижий парик та зелені лінзи і ярко червоний колір помади ще на каблуках. -Тут до вас посилки. Я курьєр. -Покажіть нам.-Добре, зараз. Мілана витягла посилки та открила їх. Охоронці роздивилися. -Добре. А від кого це ?-Це від Олега він два дні назад був у дитячому магазині і придбав це. Попросив доставити додому. -Добре, допобачення. -Допобачення. Мілана сіла в таксі і поїхала. Охоронці понесли посилку у дом.

Настав вечір...Дом Олега:Андрій грався з іграшками з посилок. Свєта з мамою говорили у кімнаті з Андрієм:Свєта:-Що це за посилки?-Незнаю, но Андрій тільки з іграшками з посилки грається.-І від кого вона?

Дом Артема:Мілана усміхалася та перевіряла документи. Настав ранок... Мілана ішла у ресторан. Пройшла година... Мілана прийшла до охорожі: Чекала 19 хвилин. Думала вже з сумним лицем іти. Як тут Свєта і Андрій виходять.-Мамусю, пограємо в нові іграшки.-А чому не в старі. -Ні! В нові! Мілана усміхнулася:Вона пішла до пакета який взяла з собою і дістала з віди м'яч який загубив Андрій. Мілана дивилася минут 20 який Андрій грається потім взявши пакет швидко кинула м'яч у подвір'я. М'яч упав десь за 3 метра від Свєти. Свєта обернувшись побачила м'яча дуже здивувалася. Андрій побачив м'яч:-Ура! Знайшовся! М'яч! Та взяв його. Мілана стояла за деревом та плакала:-Синочку... Та пішла.

Мілана ходила лісом та згадувала Олега, та більше вона відчувала до нього безмежну ненависть. Що він так бистро про ней забув. -Синку, я тебе нікому не віддам. Це моя дитина не його ні чия. Тільки моя- мій синочок... Пройшло 30 хвилин... Парк добудували. Мілана була у гарному платті з Артемом. Сталося відкриття, всі хлопали. Діти зразу ж побігли на горки і качелю. Мілана:-Нарешті! -Так, парк дуже гарний вийшов. Пройшло 3 години...Мілана була у ресторані читала та допомагала деректорам. Пройшло 2 дні... Свєта з Олегом та Андрієм прийшли у парк Мілани, та навіть не знали про це нічого. Мілана тим часом стояли з подругою біля фонтану у тому ж парку. Мілана:-Це парк, моя ідея. Це... Диво.-Ти сама диво. Ти ж нова людина. -Я можу все зробити щоб забрати сина. -Я знаю. Но а парк гарний. -Іди, покажу тобі дещо. -Добре. Мілана з подругою пішли на дитячу площадку. Мілана побачила Олега і Андрія з Свєтою.Андрій спускався з горки:-Мамо! Андрій спустився у руки Свєта та обійняв її а вона його поцілувала. Олег підійшов до них та поцілував Андрія. Андрій поцілував Олега:-А маму?Олег поцілував Свєту.

Мілана стояла та засмутилася:-Я твоя мама... Подруга:-Ховайся. Подруга прикрила її. Та вони пішли назад до фонтану. Мілана сіла на лавку та почала плакати:-Чому?! Я ж мати, як хочу бути з ним. Подруга обійняла Мілану. -Не хвилюйся, ти його забереш. -Заберу! Я не віддам їм свого сина.

Олег катався Андрія на качелі. Свєта дивилася на них. Навколо було дуже багато дітей.