15 глава

Мілана дивилась на Олега.—Що ти тут робиш?!—Ну як?—Що?—Шари. Чи я зря старався?—Це ти зробив?—Так, а хто ще такий закоханий міг це зробити.—З....—Послухай, вислухай, дай мені п'ять хвилин. Олег дістав каблучку з піджака та став на коліно.—Ти вийдеш за мене? Добре подумай. Я хочу виховувати нашу дитину з тобою. Це очевидно що ти і я ... Ти будеш мамою, в тебе її ніхто не забере... Ти тільки скажи так... І все. Якщо захочеш ми поїдемо далеко далеко від усіх. І будемо разом з дитиною аж до смерті.Мілана дивилася на Олега. —Олег, припини... Я не віддам тобі дитину. Вона моя! І не вийду заміж ні за тебе ні за Артема... Ні за кого...—Артема?! Хто тобі сказав що ти маєш виходити за того злочинця, він зараз у в'язниці. —Ні. Мати твоя його звільнить через тиждень. Вона сказала мені або я вихожу за нього, або на аборт.—Значить дитина жива, я думав що тільки я так думав і вірив. Послухай ти не вийде заміж за нього. І дитину в тебе ніхто не заберу.—Я не вірю тобі...

Мілана відійшла від нього. Олег притулив її та поцілував.Мілана поцілував його та обійняла.Олег промовив на ухо.—Я тебе кохаю, а ти мене...Мілана почула ці слова та вирвалась та подивилася:—Ні.—Що ні, що ні. Послухай, кажи що хочеш. Но попри кохання не підеш.—Підеш!Олег взяв її за руки та ще раз поцілував:—Досить, давай одружимося і будемо виховувати нашу дитину.Мілана вирвалась та пішла не сказавши нічого вийшла з номеру та пішла кудись.Олег обернувся та почав про щось думати. —Ні, це звісно жестоко но... Но що я можу зробити. Олег зайшов у великий шкаф взявши з собою воду. Він передзвонив другу:—Алло, друже. Купи їжу воду ковдру і все необхідне і загрузити у мою яхту. Хай її заправляють на повний бак, сьогодні я випливаю.—Добре. Через годину буде все зроблено. —Дякую.Та вимкнув телефон.Пройшло дві години...Мілана повернулася до номера та зайшла.Олег тихо вийшов з платком з оцитом підійшов та приклав її до носа.Мілана кричала, а потім втратила свідомість.Олег:—Вибач...Олег взяв її на руки та вийшов на балкон і почав спускатися по пожарних сходах. Спустились він поклав Мілану у машину.І сам сів...Настав вечір....Настав ранок...Мілана прокинулася та побачила що вона в якісь незнайомій її спальні вона злякалася та подивилася по сторонах. На консолі були ключі:—Зараз усе дізнаюся!Вона встала та взяла ключі і відкрила ними двері в коридор. Вона здивувалася:—Дуже дивний дом..Вона ішла вперед та побачила сходи. Вона піднялася по ним та побачила дві комнати:—Агов! Тут хтось є?! Агов! Я тут!! Чуючи тишину вона пішла у першу комнату то була кухня вона вийшла звіди і пішла в другу то була вітальня з сходами. Вона піднялася по сходах та побачила одну комнату і знову сходи. Вона зайшла в комнату то була кладовка. Вона піднялася по сходах та побачила террасу з столом. Підійшовши вона побачила море. —Стоп?! Вона пішла вперед та зрозуміла що вона яхті:—Тільки не це?! Вона пішла у іншу сторону а там великий вид на море і Олег. Мілана:—Олег! Поясни!Олег обернувся щасливим: