Тарас Шевченко

Думка

Тече вода в синє море,Та не витікає;Шука козак свою долю,А долі немає.Пішов козак світ за очі;Грає синє море,Грає серце козацькеє,А думка говорить:--- Куди ти йдеш,не спитавшись?На кого покинувБатька, неньку стареньку,Молоду дівчину?На чужині не ті люди,Тяжко з ними жити.Ні з ким буде поплакати,Ні поговорити.Сидить козак на тім боці ---Грає синє море.Думав, доля зострінеться ---Спіткалося горе.А журавлі летять собі На той бік ключами.Плаче козак --- шляхи битіЗаросли тернами.

Катерина

Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями,Бо москалі --- чужі люди,Роблять лихо з вами.Москаль любить жартуючи,Жартуючи кине;Піде в свою Московщину,А дівчина гоине...Якби сама, ще б нічого,А то й стара мати,Що привела на світ Божий,Мусить погибати.Серце в'яне, співаючи,Коли знае за що;Люди серця не побачать,А скажуть --- ледащо!Кохайтеся ж, чорнобриві,Та не з москалями,Бо москалі --- чужі люди,Знущаються вами.

Доля

Ти не лукавила зо мною,Ти другом, братом і сестроюСіромі стала. Ти взялаМеня, маленького, за рукуІ в школу хлопця одвелаДо п'яного дяка а науку. ------ Учися, серденько, колисьЗ нас будуть люди, --- ти сказала.А я й послухав, і учивсь,І вивчився. А ти збрехала.Які з нас люди? Та дарма!Ми не лукавили з тобою,Ми просто йшли; у нас немаЗерна неправди за собою.Ходімо ж, доленько моя!Мій друже вбогий, нелукавий!Ходімо дальше, дальше слава,А слава --- заповідь моя.

Іван Підкова

Було колись - в УкраїніРевіли гармати;Було колись - запорожціВміли пановати.Пановали, добувалиІ славу, і волю;Минулося - осталисяМогили на полі.Високії ті могили,Де лягло спочитиКозацькеє біле тіло,В китайку повите.Високії ті могилиЧорніють, як гори,Та про волю нишком в поліЗ вітрами говорять.Свідок слави дідівщиниЗ вітром розмовляє,А внук косу несе в росу,За ними співає.

Було колись - в УкраїніЛихо танцьовало,Журба в шинку мед-горілкуПоставцем кружала.Було колись добре житиНа тій Україні...А згадаймо! Може, серцеХоч трохи спочине.

Чорна хмара з-за ЛимануНебо, сонце криє.Синє море звірюкоюТо стогне, то виє.Дніпра гирло затопило.А нуте, хлоп'ята,На байдаки! Море грає -Ходім погуляти! ---

Висипали запорожці -Лиман човни вкрили.«Грай же, море!» - заспівали,Запінились хвилі.Кругом хвилі, як ті гори:Ні землі, ні неба.Серце мліє, а козакамТого тілько й треба.Пливуть собі та співають;Рибалка літає,А попереду отаманВеде, куди знає.Похожає вздовж байдака,Гасне люлька в роті;Поглядає сюди-туди -Де-то буть роботі?Закрутивши чорні уси,За ухо чуприну,Підняв шапку - човни стали.«Нехай ворог гине!Не в Синопу, отамани,Панове молодці,А у Царград, до султана,Поїдемо в гості!»«Добре, батьку отамане!» -Кругом заревіло.«Спасибі вам!»Надів шапку.Знову закипілоСинє море; вздовж байдакаЗнову похожаєПан отаман та на хвилюМовчки поглядає.