Сон наяву

Уві сні як наявуБачу стежку ту однуЗ мамою її проходжу З нею тихо йду і не біжу

До парку де дерева липиДе тріскоче гілля на вітріТам фонтан як водяний вулканТам діти на дерев'яному порозі

Уві сні як наявуНадіюсь в цьому сні я не заснуІ чим більше побачити бажаюТі будівлі, ті дерева, які досі пам'ятаю

Ніби сон, як вечірня злива  Кордони реальності змилаДо ранніх літ повернулаДо рідних вулиць помістила

Крізь ворота міста Назва Казка знову промайнулаТам мозаїка барвистаМої фантазії п'янила

Уві сні як наявуДалі самий бір навколоБачу олень зі стрілоюСтоїть стійко і без болю

До нього йти я хочуЗ шиї витягти стрілуАле листя ноги огорнулиІ до землі мене припнули

Уві сні як наяву Себе зі стрілою бачу Але у вихорі осінньої листвиЗникають мої бурхливі сни

Вже не в снах, а наявуЯ з подивом лежуІ чому ж стріла досі у моїй руці?Під променем питання, рано в ранці