Жінка, немов відьма

Що ти хочеш жінка чорноокаЧому вуста такі малі Чому ти ходиш біля домуІ мовиш ти слова ті неясні Ні що ворожиш наді мнойТебе нікуди я не кликавПро тебе я неначе знаю Яка ти жінка чорноокаЯка ти відьма, чорнокнижнаМене ти так причарувалаМене ти зводила з умаБез тебе я неначе котикКотрого залишили вночіБез тебе я не можу спатиІ думати про тебе сумБез тебе я сумую вдомаЧитаю ті старі листи Як ти мені писала мило І з листа впала фотокартка На неї виглядаєш славно В червоній сукні і туфлях Та очі ці такі ніжні та тепліМені подобаєшься, жінка Згадав картину я таку Де ми щасливі так разом О жінка ти моя благаннаПрийди до мене ти на ніч І заспівай ти цю колисковуЯку для тебе я тоді співавЗ тобою ми немов ріднішіЗ тобою ми вогонь й вода Мене ти жінка приворжилаНеначе ти та суча відьма Ночами ти проте не спишГадаєш ти і так ворожишСидівши над місяцем такимА я тебе все так чекаю,Коли ти прийдеш до менеАле ти мене не відчуваєшЗабула мене дивна річ