КИЇВ МІЙ

Як тебе не любити, Києве мій!У вагоні метро намалюю на склі,Бо не вистачить стін для малюнків душі,Щоб тобі показать, як тебе я любив.

На зупинках твоїх - тихий час мій живе,У салоні авто про себе щось живе.По канапці та йшов я Алеями Сил.Бачив очі твої у віршах, в стінах - біль.

Як колись, я ходів на Майдан, де словаПроливали як кров незабутні тіла.Як свободу горами історій спіткав.Про буття, як дідусь, лиш мені розказав.

Як тебе не любить, місто зустрічі - мить.Тих історій твоїх злим водам не замить.Либідська за своїх і Хрещатик за них -Я тебе з різних мов зрозуміти зумів.

Перемог не згасить, хоч звитяга то сум.На могилах зплетуть з всіх героїв косу.Не забудуть, ми всі тут є "Родіна-Мать".Батьківщина як кум, як донька, добрий зять.

У церквах на усіх вистачає свічок.Академіків розум для малих діточок.Кому зброя, хто скейт - у культурі гуртом.Розповім як в країні всім добре разом.