5,5 місяців

І лягаю, й прокидаюсь з думкою про нього,Розривається сердечко з відчаю німого.

Плакати немає сенсу - виплакала сльози,Що надворі, що в душі моїй сніги та морози.

Напиши хоч СМС-ку, сили вже немає,Бо поламане сердечко до сих пір страждає.

Викинула б його долі, від себе подалі,Але як потім без серця я житиму далі?

Хай вже хтось мене полюбить та змусить забути,Бо із ним щасливою мені вже не бути.

Стільки часу вже минуло. Не дзвонить, не пише...Тільки серце моє плаче, ледве-ледве дише.

Чи така дівоча доля - не того кохати?Що робити? Як забути? Хто може сказати?