історія 1

---

Ручка дверей повернулася, вони зі звуком відчинилися.

— Емілі? — голос здавався грубим, але все ще був занепокоєним, -*Чорт, в такий час тільки вона могла прийти.*

Шурхіт рознісзя по кімнаті. Білява дівчина відклала книгу та піднялася. Лолі попрямувала до коридору,-*Скільки ще разів тебе мало носити щоб ти прийшла зараз? У квартирі було майже темно, лише маленька настільна лампа освітлювала маленьку кімнату, від якої прямувала білявка.

— Чорт, Емілі, де ти шлялася? — голос ставав дедалі грубішим. Білявка дедалі швидше наближалась до коридору.

—* Де той вимикач?* — рука тендітної незнайомки, що недавно прибула водила долонею по шорсткій поверхні шпалер, намагаючись знайти вимикач, який був дедалі ближче. Загорілася лампа, вдалося і вся кімната залилася яскравим світлом. Очі самі собою примружилися.

— Де ти була, знову в клубі? — занепокоєна усмішка Лолі, яка стояла, схрестивши руки на грудях, та схилилася плечем на холодну стіну.

— А якого хріна ти не спиш? — Емілі, не в силах триматися на ногах, спустилася на підлогу. На вигляд їй було не добре.

— Що, блять? А тобі нічого не здається дивним? Взагалі-то це ти сперла ключі від моєї квартири і прилазиш до мене вночі! — голос луною розносився по коридору, лице Лолі здавалося невдоволеним.

— Та ну тобі, я ж знаю, що ти вдома, — з ноткою сарказму та усмішкою на пів обличчя говорила Емілі, а потім підійшла до Лоліти.

Цей саркастичний тон завжди бісив Лолі але з час це стало невід'ємною частиною образу Емілі.

— Ти що, зовсім здуріла? Та від тебе перегаром несе за кілометр! — Лолі з відразою позадкувала, ухиляючись від гнітючих обіймів Емілі.

— Хм... — невдоволено засопіла та сказала: — Якщо ж не хочеш обійматися, то хоча б поцілуєш свою "ліпшу подругу"? — Емілі притягнула до себе білявку, руки застигли на ошелешеному обличчі.

— От больна, забери від мене свої руки, — швидко осмикнувши руки змарнілої подруги. — Іди проспись, алкашня! — Лолі поспішно проводила під руки подругу до ліжка.- * Чому я взагалі це роблю? Могла і сама доповсти, кусок гівна!*— Оуу, дякую, ти така люб'язна, — продовжувала саркастично відповідати чорнявка,поки Лолі продовжувала нести її до ліжка.

***

—* От блять, тільки вечір спаскудила...* — білявка прилягла на постіль. — Блять...

— Ти що, знущаєшся з мене? Коли встигла забрати всю мою ковдру? — невдоволеним голосом казала Лолі.- *Лиш на 5 хв в ванну відходила!*

— Іди нафіг...- Сонний голосом відповідала Емілі.

---