Розділ 15

-Доброго ранку. ..- на порозі стояв Войт. Чорт. От вміє він припхатись!- Ти знову проспала!-Будильника поламалася.- Він у тебе кожен день ламається бо ти кидаєш його об стінку.- Я така. І ти нічого не змінили.- Я і не хочу. Ти мені така подобаєшся. Так ти йдеш на роботу?- Слухай, скажи Володимировичу що я захворіла.- Щось сталось?- Нічого страшного, просто декілька проблем. І .. якщо можеш, занесеш йому деякі документи.-Добре давай.-Дякую, я зараз- і побігла в свою кімнату де на столі лежала червона папка. Але внизу з хлопцем говорив Алекс. Та що ж мені не везе так сьогодні!!!!-Тримай. Дякую тобі величезне. Бувай.-Па....- але він не встиг договорити бо я закрила двері перед його носом.-Нічого не хочеш мені сказати?- спитав Алекс взявши мене за руку. Я мовчки потягла хлопця до кухні. Посадила на крісло і сівши йому на коліна стала їсти.-Хто він?-Друг-Друг?-Хтось ревнує.-Так, ревную. Бо я не буду тебе з кимось ділити. Тобі зручно?-Дуже.-А мені не дуже. Ти жирна. -Іди та найди собі не таку жирну.-Ахахаха, мені крім тебе ніхто не треба.-Ага...-Не віриш?-Ні.-Ну.... Ти сама напросилась.-він підняв мене, положив на підлогу і почав лоскотати. А я дико кричати. На це все прибігли Андріан та Юля:-Що сталось? ...... Ааа, ясно....Друзі сіли за стіл, а Алекс так і сидів на мені.-Може злізеш?-Ні.

Ми поїхали додому і я знову залишила там друзів та роботу. Я знову дома з Алексом.-Сьогодні йдем в ресторан.-Чому?-Тому.-А конкретніше?-Томущо.-Це багато пояснює.-Знаю!Вдівшись та зробивши макіяж я спустилась вниз:-Ти прекрасна!-Я знаю.-Андріан і Юля вже в ресторані.-А вони... Єєє.. Разом?-Так, пошуки тебе зріднили їх.-Довго будеш нагадувати про це?-Незнаю, років десять.-Десять років? Може мені тебе кинути?-Тільки попробуй. Я тебе вже нікуди не пущу.-Я зрозуміла.-Молодець-обнявши мене за талію він ніжно поцілував мене. Як же я скучала за його поцілунках.

Ресторан був прекрасним. В ньому було наше перше побачення. За самим дальнім столі сиділи мої брат та подруга.-Не помішаєм?-Звичайно ні.-Андріан що в тебе з лицем?-Нічого.-Ага. Признавайся. Невідкрутишся.-Тільки не нервуйся і подивитись назад-. Повернувшись я побачила свого батька та якусь його фіфу.

Мій батько кинув нас з мамою вісім років тому заради якоїсь дівчини. І найгірше було те що я його дуже сильно любила, але з тиг пір ми не спілкувались. А тут він сидить.-Юн, нероби дурості будь ласка!-Ні, Андріан я хочу подивитись йому в очі і спитатись "Навіщо?".-Про що ви?-Алекс його не знав. І я не хотіла щоб він знав.-Вибач за спорчений вечір.-я встала і підійшла до стола батька:-Добрий вечір! Не помішаю?-і тут понеслось....