Розділ 13

ГЛАВА 13--Пройшло 3 роки---Я закінчила інститут, пішла працювати в офіс секретаркою до старого чоловіка якому кожну годину треба подавати ліки. Маю свою квартиру. Я відрізана від старого життя. Я не чулі за три роки ні слова ні про Алекса, ні про Андріана, ні про Юлю. Мама не звязувалась зі мною ( їй завжди на мене наплювати)На жаль живу я не в Лондоні, а біля нього в маленькому містечку (грошей не хватило).-Юн, ми їдемо в клуб в Лондоні, ти з нами- в кабінет зайшов Войт-Так, з радістю.-Войт працює поверхом вище. Із самого початку почав до мене клеєтися. Але друг він дуже класний.Я так хочу вернутися до Алекса. Але не можу в голові досі випливають слова які він говорив мені по телефони. Мені досі так боляче від його слів. Так стоп! Я не повинна його згадувати в мене нове життя і я повинна про нього забути!-Ти прекрасно виглядаєш- сказав Войт біля мого будинку. -Дякую. Коли ми їдемо? - Вже зараз. Тато позичив мені фургон тому ми прекрасно доїдемо.-ось так я, Войт, Клара, Рома, і Макс сіли у фургон у поїхали в клуб.Це був простий клуб, в якому гриміла музика. Ми заказали коктелі і сіли за стіл. Ми веселились, пили і сміялись, і вже коли збирались піти танцювати до нас підійшов один з охоронників:-Вибачте що мішаю, ви Юнона Свонет?-Так це я -Ви повинні пройти зі мною- друзі зразу зашуміли.-Тихіше!- гарикнула я на них-Що сталось?-Вас розшукують вже три роки по всій планеті Земля. Вас рахують пропавшою безвісті.-Я нікуди не піту-Вибачте, але якщо не підете ви самі, тоді ми потягнемо вас силою.-Ви не маєте права!!!!-висказав Макс-Ви можете пройти з нами-охоронник взяв мене під руку і пішов в перед. Ми зайшли в кабінет. Шкіряний диван, стілець, лаковий стіл-сідайте. Містер Дамір скоро буде і все скаже. -містер Дамір, містер Дамір.... десь я це чула. Твою мать!!! Це прізвище...Алекса. Він мене шукав! Але чому? Він сам мене кинув, сказав забиратись з його життя а тепер він мене шукає! Як це зрозуміти? Ні я не хочу його бачити! Не зараз!-Мені хоча б у туалет можна? -Можна. Вам туди- дякую тим що придумали вікна у туалеті. Я випригунула з нього. -Чорт!- я пригнула з другого поверху і тепер в мене болить нога. Ай, ладно, головне зараз забратись з цього місця. Я швидко побігла як хтось схватив мене за руку і шарпнув назад. Як з землі виросли два імбіцили і поволокли назад клуб. Тепер якось було поіншому. В повітрі був запах цигар. Крісло було розвернене до стіни і на ньому точно хтось сидів. Я відчула запах до болю знайомого парфюму.... я знаю хто це...... Алекс!....