Сніг на моєму подвір'ї (авторська пісня)

Колись жило зі мною поруч літоІ крізь паркан виднілись промінці.У вікна заглядали жовті квіти.Ходили з сонцем ми рука в руці.Та завжди безжалісним був час.І світ перевернувся в якусь мить.Рука тремтить.Вже в котрий раз.Я чую вас,Мої пташки. Мені вас не зігріть,Бо на моєму подвір'ї знов сніжить.

Колись ми весело катались у траві.Пили росу, що ранок окропила.По небу ще літали журавлі.А ми з дерев зривали груші спілі.Та часу все одно. Він просто йде.І кадр за кадром повз життя біжить.А совість спить.І щось мине,Знов не прийде.Лиш будуть кулаки у груди бить.A на моєму подвір'ї знов сніжить.

Як знов згадаю сонця поцілунки,На серці теплий барабанить дощ.Були колись яскравими малюнки,Мальовані на тлі зелених рощ.Та щось цвіте, а щось зів'яти має.Сховали хмари пресвяту блакить.То хай сніжить.Хай пролітає.Може розтаєЛід, що знову й знову сонце холодить.А на моєму подвір'ї знов сніжить.

Колись жило зі мною поруч літоІ крізь паркан виднілись промінці.У вікна заглядали жовті квіти.Ходили з сонцем ми…