Забуті рими

Десь під попелом, під золоюСплять рядки і не знають покоюХтось лишив їх в старій шухлядіВкривши пилом і мглою сироюВ павутиння загорнуті римиЙ досі з хрипом в кімнаті лунаютьТа голоси їх змертвіло тихіВ глухій тьмі непочуті таютьДесь під крихтами, під розбитим скломУ чиємусь серці тріщить розломНа дорогах заплутаних давно забутіСлова під нерозпущеним криломІ пісні неопісвані веснамиНеосвячені взором чужимТож приречені бути мертвимиЖити в попелі і стати нимДесь за зимами, за літами довгимиСотні рим лежать, що печалі сповненіПацюками згризені сторінкиЩо чекання роками стомленіВесни, весни, коли ви стліли?Коли поезії зів'яли липи?Просто аркуші вічно біліІ віршам не судилось жити.