У замкнутому колі

Тривожний вогник мерехтитьВ пітьму спадаючи поволі.Над ним, схиляючись, тремтитьДуша у замкнутому колі.Життя незріле в дикім полі,Єдиний вогник, сто тіней.І не воскресне жовтий день,Відданий темряві в долоні.І звідти виходу нема:В пітьмі не видно горизонту.Весь світ — лиш вогник і душаІ замкнений збілілий контур.А десь за ним, у чорній гущі,Блукають біси, упирі,Гріхом прибиті до земліШукають марно хліб насущний.Усюди чути подих їх,Та тільки в закнутому коліЩе трохи світла у вогні,Життя в загубленій недолі.Не переступить вона круг,Пітьмою злою не нап'ється.Окута сталь навколо серця —Безсмертний болісний недуг.Та що б не стало на словахЖаха по правді лиш одне:У диких бісових очахКолись побачити себе.