Стати б дощем

Десь там земля…Ми хмари, що її ховають,Тумани, що літають серед віт.Там я повз чиїсь привид проминаю —Великий сірий в синім небі кит.Десь там земля…Живуть над нею хмари.Пливуть і розлітаються в вітрах.А далі тають,Збираються у пари.Забуті помирають в небесах.А там земля, далека і прекрасна.Навколо хмари…Так хочеться втекти!Стати б дощем,І падать, падать, падать…Розбитись вщент,В асфальти барабанить.Стати б дощем…Земля мене так манить!А навкруги туманами все вкритеІ я хмаринка в морі гіркоти.Питання мучить: розбитися чи жити?Скажи же, серце, що мені робити?І мовила душа:"Лети!"Збираю сили і лечу.Лечу!Кричу, об скелі б'юсь.Нап'юсь вітрів.Потоком злим промчусь.Ласкаю трави.Зупинюсь на мить.І знов водаБіжить, шумить, кричить!Розправлю крила,Брили розбиваю.Навколо осі щось уже кружляє.І знов в легенях вітри.Потоки рік злились.Щось в серці душить, мучить.Згасло воно колисьІ знову в бурі народитись просить.І тиша…Кров застила в жилах.І спалах! Світло! Мить!Щось вдарило по брилах,І вже не я, а скелі уламками летять.Гримить!Ударив в душу крик.Бринять звукові хвилі.І знову світ живе! Вже знов життя окриле!А краплі й далі б'ються об асфальт.І вже морози світ собою вкрили.І знов горить вогонь!Знов спалах! Грім! Сапфіри!То мої льдинки, мої предсмертні сльози,То мої гради.І грози! Грози! Грози!Бурхливий танець.Остання мить життя.У цьому моя сила.У цьому сенс буття.Я вже не хмара.Я — бій серця неба.Я живу в травах,В барвах.Нічого вже не треба.Народжена в воді болітВ огні померла серед ясних рощ.І досі росам щось шепоче дощ.Стихає бал. Холонуть злі базальти.І ось фінал.Кінець моїй ідеї.Одна гроза, розбита об асфальти,І сотні хмар літають над землею…